ПОВІДТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Відітнути все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях, у всіх або багатьох. Повідтинати голови коням; Повідтинати зайві гілки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 670.

Повідтинати, ка́ю, єш, гл. Откупорить (во множествѣ).

Повідтинати, на́ю, єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 221.