ПОВІДТАВА́ТИ, тає́, док. Відтанути (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Вікна давно повідтавали, в хаті повно сонця (Гончар, II, 1959, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 670.

Повідтавати, таємо, єте, гл. Оттаять (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 221.