ПОВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відкопати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, скрізь або в багатьох місцях. Де які батько позакопував гроші, то тепер він повідкопував та й багатіє (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 668.

Повідкопувати, пую, єш, гл. Откопать (во множествѣ). Де які батько позакопував гроші, то тепер він повідкопував та й багатіє. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 220.