ПОВІДКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до поводо́к; // Признач. для повідка. Повідкову ручку [для пилососа] виточили з дуба (Знання.., 3, 1967, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 668.