ПОВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відгородити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Повідгороджували свої городи (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 667.

Повідгороджувати, джую, єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 219.