ПОВІДВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відв’язати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Олена повідв’язувала руки й ноги, принесла свіжої води і покрила рядниною тіло дитини (Тют., Вир, 1964, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 667.

Повідв’язувати, зую, єш, гл. Отвязать (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 219.