ПОВЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док. Учепитися (про всіх або багатьох, все або багато чого-небудь). Дітвора йому в поли повчіплювалась (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 698.

Повчіплюватися, люємося, єтеся, гл. Вцѣпиться (о многихъ). Дітвора йому в тли повчіплювалась. О. 1861. IV. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 229.