ПОВТО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОВТОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОВТОРИ́ТИСЯ, торю́ся, то́ришся, док. 1. Звучати, бути написаним знову, ще раз. Тихенький стук у двері. Річард спочатку не вважає. Стук повторюється (Л. Укр., III, 1952, 89); Одні й ті ж слова і фрази безліч разів повторювалися на одній і тій же сторінці (Тулуб, В степу.., 1964, 494); Очі світилися радістю, на обличчях сяяв усміх, а десь там тоскливо [тоскно] повторялося: — Чому пройшло? Чому не вернеться?.. (Хотк., І, 1966, 62); Свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук (Тют., Вир, 1964, 290).

2. Бувати, траплятися, відбуватися і т. ін. знову, ще раз. Припадки, що були у мене перше щовечора, потім через день, останніх три-чотири дні вже не повторюються (Л. Укр., V, 1956, 227); Улюблені в селі людські ймення так часто повторювалися в кожнім домі, що можна було подумати: одну половину села складають Марії і Параски, а другу — Василі і Григорії (Мас., Під небом.., 1961, 28); Тут [у гімназії] з мужицьким сином повторяється та ж сама історія, що і в нормальній школі (Коцюб., III, 1956, 28); Захопивши бланки, далі вже порядкували [делегати з’їзду] самі. Те ж саме повторилося другого дня (Головко, II, 1957, 432).

3. Повторювати свої слова, вчинки і т. ін. Граючи безліч різних за характером і значенням ролей, Кропивницький ніколи не повторювався (Минуле укр. театру, 1953, 35); Лети ж, моя поезіє, вперед і звуків рій навій моїй ти лірі, щоб був він [К. Є. Ворошилов], як живий, — не силует, не повторитись щоб ні в якій мірі (Сос., II, 1958, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 697.