ПОВСЮ́ДНИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. повсюди. Мов посполитеє рушення Латина в царстві началось, Повсюдна муштра та учення (Котл., І, 1952, 190); Відчуття щастя, поєднання праці з наукою, повсюдне народження героїзму — ось відмінні риси повнокровного життя нашого радянського (Тич., III, 1957, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 695.