ПОВСТА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до повста́нець. У справжню партизанську війну перетворився повстанський рух кріпаків Поділля під керівництвом легендарного Устима Кармелюка (Слово про Кобзаря, 1961, 7); Обидва вони входили в повстанський комітет (Панч, Гарні хлопці, 1959, 17); // Належний повстанцеві, повстанцям. Над Балканом [Балканами] свищуть кулі Із гайдуцьких, Із повстанських Самопалів (Воронько, Драгі.., 1959, 11); // Який складається з повстанців. Не корилась Україна, Повстанські ладила війська На клич Тараса й Северина, На голос Гуні й Павлюка! (Рильський, III, 1961, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 694.