ПОВПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Впрягти всіх або багатьох (коней, волів і т. ін.). Вони стали, вози помазали, Сірі воли повпрягали (Чуб., V, 1874, 1051).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 693.

Повпрягати, га́ю, єш, гл. Запрячь (многихъ). Ох вони стали, воли помазали, сірі воли повпрягали. Чуб. V. 1051.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 227.