ПОВПИВА́ТИСЯ¹, а́ємося, а́єтеся, док. Упитися (про всіх або багатьох) (див. упива́тися¹). Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика, танцюють, співають, регочуться.. І ми таки повпивались (Стор., І, 1957, 186); Ото як п’ють [куркулі] удома, то самовар опівночі став їм, то десь за самогоном біжи.. Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться (Головко, II, 1957, 24).

ПОВПИВА́ТИСЯ², а́ємося, а́єтеся, док. Впитися (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох) (див. впива́тися¹). Вузли, мов п’явки, повпивалися в м’ясо… (Фр., II, 1950, 16); Од стріл, які повпивалися в тіло з усіх боків, козак був схожий на сердитого кругленького їжака (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 692.

Повпиватися, ва́ємося, єтеся, гл.

1) Упиться (о многихъ). Найшли горілку і повпивались. Чуб. II. 362. І ми таки повпивались, особливе пан. Стор. II. 26. Повпивались були його поезією. К. (Хата. VIII.).

2) Впиться (во множествѣ). Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима. Мир. ХРВ. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 227.