ПОВОРО́ЗКА, и, ж. Мотузка, тонка вірьовка. Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (Коцюб., І, 1955, 74); // Тасьма, шнурок і т. ін. Єремія одягнутий був у багатому кунтуші з срібними китицями і поворозками (Стор., І, 1957, 371); Вона латала мішок для харчів, пришивала до нього поворозки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 691.