ПОВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.
1. Те саме, що поволокти́ся 1, 2.
2. Волочитися якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 691.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.
1. Те саме, що поволокти́ся 1, 2.
2. Волочитися якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 691.
Поволочитися, чу́ся, чишся, гл. = Поволоктися.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 226.