ПОВОЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повоюва́ти. Він уявляв себе великим привідцею — як Наполеон.. І бачить себе, як на пишному коні він уїздить у повойовану столицю (Гр., II, 1963, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 690.