ПОВНОВИ́ДЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до повнови́дий. Підростала Марушка. Повновиденька собі, чорнобровенька, оченята карі (Тесл., З книги життя, 1949, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 684.