ПОВНЕ́НЬКО, пестл. Присл. до повне́нький. — Посідаймо близенько та вип’ємо по чарочці повненько! — сказала.. жінка (Мирний, III, 1954, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 681.