ПОВМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Умити всіх або багатьох. Пані кинулася до других дітей: треба було їх ще порозчісувати, повмивати (Л. Янов., І, 1959, 226); Побігла мама… А білоголове — вже семилітнє — дівча і картоплі на снідання наварить, і сестричку з братиками повмиває, і нагодує, і хату замете… (Вишня, II, 1956, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 681.