ПОВЛА́ЗИТИ, имо, ите і ПОВЛІЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Влізти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Тільки повлазили всі шершні в нору, лисиця взяла каменючку, туго заткнула нору (Укр.. казки, легенди.., 1957, 39); Бавовнярі з агрономами та всякими представниками від зацікавлених громад та організацій давно повлазили в накриті арби (Ле, Міжгір’я, 1953, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 680.

Повлазити, зимо, зите, гл. Влѣзть (во множествѣ). Душа вилетіла, а чорти повлазили в тулуб та й сидять. Рудч. Ск. І. 69. Поробіться, каже, муравками та лізьте у пляшку. Вони усі поперекидались та й поулазили у ту пляшку. Мнж. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 224.