ПОВКЛЯКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Стати на коліна; уклякнути (про всіх або багатьох). Та й усі, хто там був, повклякали на землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 680.

Повклякати, каємо, єте, гл. Стать на колѣни (о многихъ). Повклякали серед хати, довго ся Богу помолили. МУЕ. III. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 223.