ПОВИЩЕ́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Вищербити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. * Образно. У Луки Зотовича з вуст виходять не фрази, а якісь сучкуваті уламки (здається, вони й повищерблювали його темні зуби) (Вол., Місячне срібло, 1961, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 666.

Повищерблювати, люю, єш, гл. Вызубрить (во множествѣ). І що цим ножем роблено, що так повищерблювано? Ти мені вже всі глечики повищерблювала.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 218.