ПОВИШИ́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до повишива́ти 1. Запаски шовкові, пояси, як жар, кожухи шовком повишивані… (Вовчок, І, 1955, 81); Розкішні червоні та сині квіти, повишивані на рукавах, дуже приставали до чорних брів (Н.-Лев., II, 1956, 43).

2. у знач. прикм. Прикрашений вишиванням. У сорочок і рукава, і ляхівки повишивані та повимережувані (Кв.-Осн., II, 1956, 17); На шиї намисто, рукава повишивані, лице червоне, мов калина (Тют., Вир, 1964, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 665.