ПОВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Висунути все або багато чого-небудь. Розбуджені діти повисували з дрантя голівки й великими чорними очима дивилися на гостей (Вас., І, 1959, 91); Але зараз ніхто не опускає.. очей, навіть Чайченкова дітвора, яка повисовувала голови з рядна (Стельмах, І, 1962, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 662.