ПОВИСТРІ́ЛЮВАТИ і рідко ПОВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Вистріляти до кінця всі патрони, снаряди і т. ін. [Кирпа:] Знов Яшка пови-стрелював всі заряди!.. (Кроп., IV, 1959, 232).

2. Стріляючи, знищити всіх або багатьох. Тухольці своїм камінням повистрілюють їх, мов качок! (Фр.„ VI, 1951, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 661.