ПОВИСМИ́КУВАТИСЯ, ується, док. Висмикнутися (про все або багато чого-небудь). За ними поспішала Сашкова мати, пов’язана крапчастою хустиною, з-під якої повисмикувалися пасма сивого волосся (Юхвід, Оля, 1959, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 661.