ПОВИСМИ́КУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повисми́кувати. На ньому все велике.. — ..в один чобіт з повисмикуваною солом’яною устілкою влізли б обидві його ноги (Юхвід, Оля, 1959, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 661.