ПОВИСИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Втративши воду, вологу, зробитися сухим (про все або багато чого-небудь). В тяжку спеку я поїхав на полювання. Але тих боліт, де полював раніше, я не впізнав — вони повисихали, глеювате дно лежало голе і тріскалось (Коп., Як вони.., 1961, 59); // Випаруватися (про все або багато чого-небудь). Усі кернички, усі річки й потічки повисихали в полі (Март., Тв., 1954, 202); Людина йде навпростець через трави, озера, в яких повисихала вода (Шиян, Переможці, 1950, 39).

2. Стати сухим, зів’янути (про всі або багато які рослини). Квіти повисихали.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 660.