ПОВИРІ́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повирі́зувати. Поли у свиті на кінцях повирізувані (Кв.-Осн., II, 1956, 418); На хресті, скільки можна досягти руками, повирізувані прізвища туристів (Н.-Лев., II, 1956, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 658.