Про УКРЛІТ.ORG

повиривати

ПОВИРИВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, док., перех. Вирвати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Хтось на городі повиривав усю квасолю, гарбузи (Н.-Лев., II, 1956, 62); Треба б.. на вгороді соняшничиння повиривати (Головко, II, 1957, 189).

ПОВИРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Вирити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Присів [Неплюй], щось белькоче, а сам загорта-загорта ті ямки, що, значить, підпірки повиривав (Хотк., І, 1966, 84); Повиривати ями.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 658.

Повиривати, ва́ю, єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м’ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 216.

вгору