ПОВИРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повирива́ти ¹. Під самими вікнами.. лежала на клумбах повиривана з корінням оргинія (Н.-Лев., II, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 658.