ПОВИПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Випекти все або багато чого-небудь (хліб та інші вироби з тіста).

2. Знищити вогнем, кислотою і т. ін. все або багато чого-небудь. — Так і знай: побачу ще раз із Тимком — очі кислотою повипікаю (Тют., Вир, 1964, 129).

3. Нанести розпеченим предметом знаки, зображення на чому-небудь у багатьох місцях.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.

Повипікати, ка́ю, єш, гл.

1) Выпечь (во множествѣ).

2) Выжечь (во множествѣ). Повипікала йому очі. Коню очі повипікав. Драг. 303.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.