ПОВИПРО́СТУВАТИ і рідше ПОВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Випростати (руки, ноги і т. ін.). Посідали на траві і ноги повипростували (Сл. Гр.); Наші женчихи дожали нивки, поставали, повипростовували крижі та відсапували (Фр., І, 1955, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 658.

Повипростувати, тую, єш, гл. Выпрямить (во множествѣ). Посідали на траві і ноги повипростували. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.