ПОВИПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Виполоскати все або багато чого-небудь. Дівчата помили [підлогу]. Потім ще ганчірки повиполіскували.. й розвішали їх на конов’язі (Головко, II, 1957, 104); // рідко. Вимити звідкись, з-поміж чогось усе або багато чого-небудь (про воду). Вода, що об них [скелі] ударяє, повиполіскувала між ними всю жорству й пісок (Фр., VI, 1951, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.

Повиполіскувати, кую, єш, гл. Выполоскать (во множествѣ). Повиполіскуй пляшки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.