ПОВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Виполоти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. [Онука:] І де вони [бур’яни] беруться тут — повиполюєш, вони знову наростуть, повиполюєш — вони знову… (Вас., III, 1960, 263); Повиполювати буряки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.

Повиполювати, люю, єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Усі грядки повиполювала.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.