ПОВИПЛИВА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Виплисти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Ніхто не втоп, — усі повипливали (Сл. Гр.); На олешківський берег повипливали з плавнів рештки команд розбитої ескадри (Ю. Янов., II, 1958, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.

Повипливати, ваємо, єте, гл. Выплыть (о многихъ). Ніхто не втоп, — усі повипливали.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.