ПОВИНЯ́НЬЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Виняньчити всіх або багатьох. Я в їх усіх дітей повиняньчувала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 656.

Повиняньчувати, чую, єш, гл. Виняньчить (многихъ). Я в їх усіх дітей повиняньчувала. Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.