ПОВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, розм. Док. до вини́тися. Більше нічого не лишається, як покликати мисливця і повинитися у загибелі рушниці (Трубл., Лахтак, 1953, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 656.

Повинитися, ню́ся, ни́шся, гл. = Повинуватися. Та призналась і повинилась їй. Стор. МПр. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 214.