ПОВИМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Виміняти все або багато чого-небудь. Повимінювали [цигани своє добро] на хліб та на старе шмаття, щоб було чим тіло прикрити (Ткач, Арена, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 655.

Повимінювати, нюю, єш, гл. Вымѣнять (во множ). Я все те повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду. Г. Барв. 484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 214.