ПОВИМИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повимива́ти. То траплялися [на дорозі] нові повижолоблювані водами рови,.. то купи каміння, назношені гірськими потоками й повимивані талими водами (Гжицький, Опришки, 1962, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 655.