ПОВИМА́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Виманити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Хоч не давай дітям нічого, бо сусідські все повиманюють (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 655.

Повиманювати, нюю, єш, гл. Выманить (во множ.). Хоч не давай дітям нічого, бо сусідські все повиманюють та повидурюють. Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 214.