ПОВИКО́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повико́чувати. А там серед двору.. бочки меду та горілки повикочувані (Укр.. казки, легенди.., 1957, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.