ПОВИКО́ХУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Викохати всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Дідові стало жалко покидати тую хату, де він вік ізвікував,.. дітей повикохував (Гр., II, 1963, 459).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.

Повикохувати, хую, єш, гл. Выростить, взлелѣять (многихъ). Дітей своїх він повикохував добре. Г. Барв. 163.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 213.