ПОВИКО́ПУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повико́пувати. Попід горою повикопувані були печі (Стор., І, 1957, 397); Межи деревами.. видко ще свіжі сліди недавно повикопуваних п’єдесталів від статуй (Л. Укр., II, 1951, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.