ПОВИДНІ́ТИ, і́є, док.

1. безос. Док. до видні́ти 1. Як увійде [Наталка], було, в хату та стане говорити, то ніби аж у хаті повидніє (Вас., II, 1959, 459).

2. Зробитися, стати виднішим, світлішим. Вода повидніла.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 652.

Повидніти, ніє и повиднішати, шає, гл. безл.

1) Проясниться.

2) Разсвѣсть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 212.