ПОВИГНИВА́ТИ, а́є, док., перех. Вигнисти (про все або багато чого-небудь; у кількох або багатьох місцях). Стріха місцями повигнивала (Мирний, І, 1949,140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 651.

Повигнивати, ва́ю, єш, гл. Выгнить (во многихъ мѣстахъ). Солома на хаті як повигнивала. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 211.