ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох. Фурмани повиводили коней (Стельмах, І, 1962, 396).
∆ Повиво́дити на орбі́ту (орбі́ти) — те саме, що Ви́вести на орбі́ту (багато літальних апаратів) (див. виво́дити 1). — Ми на космічні орбіти вже кількатонні кораблі повиводили (Собко, Срібний корабель, 1961,188).
◊ Повиво́дило о́чі [з ло́ба], безос. — те саме, що Ви́вело о́чі (всім або багатьом) (див. виво́дити1). Бліді обличчя позадиралися вгору, очі — повиводило з лоба (Мирний, II, 1954, 202); Повиво́дити в лю́ди — те саме, що Ви́вести в лю́ди (всіх або багатьох) (див. виво́дити1). Батьки.. силкувалися будь-що, а повиводити дітей «у люди» (Вишня, II, 1956, 355).
2. Наплодити потомство у великій кількості (про всіх або багатьох — птахів, тварин). Влітку, коли всі птахи вже повиводили своїх пташенят, у дельті Дунаю особливо гомінко (Наука.., 8, 1967, 50); Солов’їхи вже повиводили малят (Дмит., Наречена, 1959, 71).
3. Зробити, побудувати багато чого-небудь, що має протяжність, висоту. Збудував собі храм я в пустині, Повиводив на всхід [схід] вівтарі (Граб., І, 1959, 568).
4. Усунути, видалити, винищити без залишку все або багато чого-небудь. Повиводити плями на скатерці.
5. Старанно написати, вималювати все або багато чого-небудь. Прізвища на афішах усіх артистів.. повиводили (Вишня, І, 1956, 237); * Образно. Мороз на вікнах повиводив тонкими візерунками гори, і смереки, і ялини (Турч., Зорі.., 1950, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 650.