ПОВИВЕРТА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Висунутися, зрушитися з місця (про все або багато чого-небудь). По головній вулиці проклав хтось цегляні тротуари, але вони вже встигли вичовгатись, цеглини повиверталися (Збан., Сеспель, 1961, 334).
2. Перевернутися виворотом назовні (про все або багато чого-небудь). Рукави повиверталися.
◊ О́чі повиверта́лися — очі широко розкрилися, вирячилися. — Та й німець там.., коли б ви, діду, побачили. Низьке,.. губи товсті, зуби чорні, а очі — так всі і повиверталися (Мирний, І, 1954, 194).
3. розм. Лягти або сісти, розкинувшись (про всіх або багатьох). Попились вразькі запорожці так, що й повивертались у садку на траві (П. Куліш, Вибр., 1969, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 649.