ПОВИВ’Я́ЗУВАТИ¹, ую, уєш, док., перех.

1. Вив’язати звідкись усе або багато чого-небудь. Повив’язувати з вузлика пиріжки.

2. Обгорнувши чимсь що-небудь, старанно або певним способом зв’язати кінці (у великій кількості). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Мирний, II, 1954, 46).

3. Зв’язати все або багато чого-небудь на якійсь ділянці скрізь або в багатьох місцях (скошений хліб і т. ін.).

ПОВИВ’Я́ЗУВАТИ², ую, уєш, док., перех. Виготовити в’язанням усе або багато чого-небудь. Повив’язувати шкарпетки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 650.

Повив’язувати, зую, єш, гл. Повязать (о многихъ или многихъ). Голови шовковими платками повив’’язують. Мир. ХРВ. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 211.