ПОВЗУНО́К, нка́, ч.

1. розм. Той, хто ще не вміє ходити, пересувається поповзом (про дітей). Я сидів усе на тій же зеленій тахті, мій партнер — у незручному дерев’яному кріслі, схожому на загородку для повзунків (Перв., Опов.., 1970, 82).

2. тільки мн. Одяг для немовлят (у вигляді штанців із шлейками й панчішками). Що ж до штанів, то на якомусь етапі їх робили суцільними — від пояса до п’ят. Вони були схожі на повзунки для немовлят (Наука.., 3, 1967, 51).

3. техн. Те саме, що повзу́н 2. При пересуванні повзунка потенціометра змінюватиметься анодна напруга діода (Осн. радіотехн., 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 647.