ПО́ВЗАННЯ, я, с. Дія за знач. по́взати. Бачили [ми на дні моря].. ліниве повзання крабів, підводні печери (Коцюб., II, 1955, 417); Надто гордий і незалежний, щоби просьбами, повзанням впрошуватися в його [Гуртера] ласку, він [Ангарович] сповняв точно його волю і не інтересувався ним зовсім (Фр., VI, 1951, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 646.